Літо-літечко моє, віднеси мене в дитинство щасливе, в той день та місце, де як у мами біля грудей.
Я бігатиму попід черешні, потім пальчиком спробую липучість клею на стовбурі, здеру голову до неба і пошкодую, що мала така чи то дерево надто високе)
– Треба тата покликати, – подумаю. І покличу. Нехай зірве ооонту ягідку.
Якою ж солодкою вона буде, безпечною, цілим світом в ідеальній формі та кольорі.
Цей смак пам’ятатиму вічно.
Ту черешню.
Те дитинство.
Те літечко.
Акрил на полотні
50×60 см
