Як же ж хочеться тиші.
Тихо мовчати.
Слухати світ, слухати дрімоту літнього вечора.
Бути човном у розлитому до безкраю морі. І завмерти ледь погойдуючись над глибинами.
Злитися з безоднею.
Боже, дай напитися мудрістю, наповнитись розуміннями, і повернути людям це мереживом сплетеним з моїх власних інтерпритацій. В яких буде добро, відкритість, любов. І тиша.
Акрил на полотні
60×80 см
